Народився 28 січня 1985 року в місті Черкаси (Україна). Закінчив кафедру права у Черкаському Національному університеті ім. Б. Хмельницького у 2007 році. Одразу по навчанні зняв свій перший аматорський короткометражний ігровий фільм, з яким пішов до школи Kulturama, film line, що базується у Стокгольмі (Швеція) де знімав ігрові короткометражні фільми майже щомісяця.

Після закінчення Kulturama, film line, у 2010 році вступив до школи кіно у Лодзі (Польща) (PWSFTviT), де навчався режисурі. Отримав ступінь бакалавра у 2014 році.

Зараз Тимур живе і працює на дві країни - в Україні знімає кіно, а в Польщі у нього сім'я.

«Поїхав вчитися до Польщі ще в 2010 році. Вступив в Кіношколу в місті Лодзь, три роки навчався там режисурі. Так сталося, що, будучи ще студентом, у мене зав'язався роман з актрисою з нашої ж кіношколи. Спочатку планів залишатися в Польщі у мене не було - завжди мріяв знімати кіно в Україні, але так вийшло, що моя дівчина завагітніла, і я вирішив залишитися», - розповів свою історію Тимур.

Тимур залишився громадянином України, але з видом на проживання в Польщі та польською сім'єю. Від мрії він не відмовлявся, як тільки в Україні почали знімати кіно і Держкіно стало виділяти на це гроші - Тимур вирушив працювати в Україні. Але перед цим було навчання...

«Місто Лодзь, в якому я навчався - досить специфічне. Я б сказав, навіть похмуре, хоч і старовинне. На вулицях була купа гопників, бомжів, алкоголіків. З творчої сторони місто звичайно дуже цікаве, але бажання жити у мене там не виникало. Конфліктів жодних не було, спочатку у мене були тільки мовні труднощі з місцевими», - розповів Тимур про перші враження від Польщі.

Потім, вже студентом, почав помічати, що в повітрі тут набагато менше стресу, ніж в Україні, а життя - більш структуроване.

«Десь до 2004 року Польща була в гіршій ситуації, ніж Україна. Потім поляки зробили істотний ривок. Могли, звичайно, залишитися на рівні Румунії, Болгарії, але, мені здається, вони розуміли, що потрібно щось терміново робити. Вони вступили в Євросоюз, і все інвестиції вклали в свою країну. З корупцією тут розібралися набагато краще, ніж в Україні. Краще тут і з поняттям державності. Хоча сьогодні поляки дуже незадоволені партією при владі, багато протестів. Тут був свій Майдан з приводу впливу влади на конституційний суд, але президент поступився. Але багато моїх знайомих кажуть, що ще трохи і будуть їхати. Є тут і свої радикали, які стверджують, що Польща - для поляків, так само як і у нас. Але ні в Україні, ні в Польщі я не зустрічався з такими, хіба що разок в Варшаві був діалог, але до бійки не дійшло. Може бути через те, що я під два метри зросту... Загалом, можу сказати, що ментальних проблем з поляками не виникало ніколи», - зізнається Ященко.

Що характерно, поляки - патріоти своєї країни, але пік патріотизму вони вже пережили, зараз це більш помірна любов до своєї країни і народний контроль демократії. Україні до такого необхідно ще років 10-15 йти, поки на зміну пострадянським людям не прийдуть люди, для яких країна важливіше гаманця.

Після 2004 року Польща почала змінюватися кардинальним чином.

«Зараз це здорово відчувається - тут все зроблено зі смаком і комфортом, є багато програм допомоги молоді і талановитим людям. Можу навіть по собі судити - я відучився в кіношколі і без проблем мав всі умови для початку кар'єри. Перед дебютом поляки дають можливість зробити свій короткометражний фільм, виділяють на це гроші. Я свою короткометражку знімав в Україні. Фільм був створений польською Studio Munka - Munk Studio, спільно з українською компанією MKK film service. Поляки виділили гроші, але в творчий процес не втручалися, і у мене була свобода дій. У мене багато моїх однокурсників знімають повнометражні картини в Польщі - у них колосальна підтримка, як і конкуренція, але дуже здорова. У нас же зараз єдина структура, яка серйозно почала працювати - це Держкіно», - говорить Тимур.

Поляки недалеко пішли в кінобізнесі від українців, але тут вони відчувають себе набагато вільніше.

«Багато в чому тому, що просто змогли вижити з себе «совок». Тут немає корупції, але ось вважається нормальним, коли щось десь влаштовується через особисті контакти. Тобто зв'язки тут грають не останню роль», - пояснює режисер.

Особливо радує українську інтелігенцію в Польщі - високий рівень культури.

«Я режисер, моя дружина актриса, так що такі речі ми помічаємо відразу. Тут, в Польщі, в кожному містечку до 20 театрів - і приватних і державних. Багато знімають кіно, при чому по Голлівудської системі - роблять з поляків зірок, потім воліють знімати одні й ті ж особи, що мені особисто не дуже імпонує», - зізнається режисер.

Тимур разом з родиною мешкає у Варшаві.

«У порівнянні з іншими містами - в столиці життя трохи дорожче, ніж в менших містечках. Ціни тут все рази в два вище. Я часто буваю в Києві, так що можу порівнювати. Продукти трохи дорожче, ніж в Україні, одяг теж трохи дорожче, але зате якісніше. Хоча можна скупитися дуже бюджетно, а можна повечеряти в гарному ресторані і ціни будуть відрізнятися, як і в Києві. Ми живемо в «двійці» в хорошому районі Варшави - комунальні, на українські гроші, взимку нам обходяться в 3,5 тисячі гривень», - порівнює дві країни Тимур.

Навіть, якщо Україна зробить економічний ривок, повертатися на Батьківщину разом з польською родиною, Тимур поки не готовий.

«Дружина і дитина поляки - я не бачу сенсу тягнути їх за собою. Їм тут комфортно і затишно. Вони вдома. Хоча я патріот, але тягнути сім'ю, робити їх життя дискомфортною через це я просто не зможу. Я і так 80% часу проводжу в Україні, знімаю в Україні, як і мріяв. Хоча дуже втомлююся від стресу і хаосу в своїй країні, кожен раз витрачаю дуже багато енергії. Так що, виходить так, що працюю там, а відпочиваю і живу тут», - зізнається Ященко.